У законопроєкті «Про працю» Уряд пропонує мінімально регулювати трудові відносини: чи не всі умови трудового договору потребуватимуть домовленості між працівником і роботодавцем.
Ліберальне трудове законодавство дасть змогу роботодавцям легко створювати нові якісні робочі місця, підвищувати найкращих працівників та платити більш високі зарплати. Про це йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту.
«Через створення рівних правил гри та надання стимулів для бізнесу, який створює офіційні робочі місця створюються умови, за яких роботодавцям та працівникам буде більш вигідно працювати за законами, ніж ховатися "в тіні". Спрощення трудового законодавства у сфері найму, зокрема за рахунок запровадження широкого спектру трудових договорів (короткострокові, сезонні, дистанційні, учнівські, домашні працівники), сприятиме легалізації найму працівників та розширенню сфери укладення трудових договорів».
Скачайте презентаціюЗакон України «Про працю»: головні зміни
Роботодавець та працівник майже про всі нюанси співробітництва мають домовлятися самостійно, без вказівок з боку державми. Згідно з новим Законом про працю роботодавець не зобов’язаний мати:
- правила внутрішнього трудового розпорядку (ПВТР);
- Положення про оплату праці;
- графік відпусток.
Новий трудовий кодекс України не містить статей і про сумісництво, суміщення, неповний робочий час, виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.
Питання, що виникають, роботодавець має погоджувати з уповноваженим представником трудового колективу, а не з профспілками.
Вимоги до укладення трудового договору
У проєкті визначені ознаки трудового договору.
Особа:
- особисто виконує трудову функцію за конкретною кваліфікацією, посадою, професією, спеціальністю в інтересах замовника;
- виконує роботи (надає послуги) аналогічні за змістом та характером роботі, що виконують штатні працівники замовника;
- працює на робочому місці, яке визначив замовник, з дотриманням ПВТР.
Замовник:
- доручає та контролює роботу;
- організовує умови праці, забезпечує обладнанням, інструментами, матеріалами, сировиною;
- встановлює тривалість робочого часу та часу відпочинку;
- регулярно виплачує винагороду за роботу, виконувану в його інтересах.
Трудові договори мають бути укладені письмово. Мінекономіки затвердить примірну форму трудового договору і додатки до нього.
Обов’язкові умови трудового договору
У проєкті Закону про працю передбачені такі обов’язкові умови трудового договору:
- найменування або прізвище, ім’я та по батькові, адреса проживання (для фізичних осіб) сторін;
- робоче місце, а якщо воно не фіксоване — адреса місця роботодавця;
- інформація про наявність основного місця роботи за трудовим договором (якщо є);
- посада (робота);
- дата початку роботи;
- строк дії трудового договору;
- права та обов’язки сторін;
- інформація про ознайомлення з колдоговором (якщо укладали);
- тривалість оплачуваної відпустки;
- відповідальність сторін;
- умови оплати праці (структура зарплати, розмір складових, строки та порядок виплати);
- тривалість робочого часу і часу відпочинку;
- строк, в який роботодавець має повідомити працівника про звільнення, розмір компенсаційних виплат.
Питання, які мають бути визначені в трудовому або колективному договорах:
- поважні причини, коли роботодавець повинен звільнити працівника у строк, про який він просить;
- підстави, коли можна залучати до надурочних робіт, до роботи у вихідні та свята;
- порядок оплати за роботу у вихідні та свята;
- підстави для відсторонення;
- перерва для відпочинку і харчування;
- дні щотижневого відпочинку;
- щорічні основні оплачувані відпустки більшої тривалості;
- порядок поділу щорічної оплачуваної відпустки;
- підстави, коли правомірно відкликати з щорічної відпустки;
- додаткові підстави, коли за бажанням працівника надають відпустку без збереження зарплати;
- оплата праці;
- переноси робочих днів для створення сприятливих умов для святкування.
Види трудового договору
Новий Закон про працю визначає такі види трудового договору:
- безстроковий;
- строковий (короткостроковий або сезонний);
- з нефіксованим робочим часом;
- учнівський;
- з домашнім працівником.
Неповнолітнім, вагітним та особам з інвалідністю не можна встановлювати випробування, залучати їх до надурочних робіт і роботи в нічний час. Так законопроєкт захищає їхню працю. Але є нюанс: особи з інвалідністю можуть виконувати надурочні роботи та роботи в нічний час, якщо самі на це погодяться та якщо це не суперечитиме методичним рекомендаціям.
Робочий час та час відпочинку
Нормальна тривалість робочого часу працівників, так само, як і згідно з Кодексом законів про працю, — 40 годин на тиждень (протягом кожного 7-денного періоду). Крім того, у законопроєкті про працю передбачено:
- 12 год. — мінімальна тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку;
- 36 год. — мінімальний щотижневий безперервний відпочинок;
- 4 міс. — максимальний обліковий період при підсумованому обліку робочого часу;
- якщо робочий день понад 6 год., перерва на обід обов’язкова;
- тривалість щоденної роботи визначає роботодавець.
Кілька новацій щодо відпусток. Не передбачена додаткова відпустка на дітей, творча, профспілкова відпустки, для підготовки та участі у спортивних змаганнях.
Щорічна основна оплачувана відпустка триває 24 дні, для неповнолітніх — 31 день. Під час звільнення роботодавець має компенсувати невикористану щорічну відпустку лише за поточний і попередній роки.
Як уникнути штрафів за порушення вимог пожежної безпеки
Звільнення з роботи
Кого роботодавець має право звільнити:
- працівника, який двічі порушив умови трудового договору протягом 180 днів;
- працівника, який не з’являвся на роботі понад 4 місяці поспіль або 150 днів протягом робочого року внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустку з вагітності та пологів;
- працівника, відсутнього на роботі понад 10 робочих днів поспіль, який не повідомив роботодавця про причини відсутності.
Не мають права звільняти з ініціативи роботодавця лише вагітних (однак це лише за умови, що не ліквідують підприємство).
Набуття чинності Закону про працю
Якщо законопроєкт про працю приймуть, він набере чинність через 6 місяців. Тоді втратять чинність такі нормативні акти:
- Кодекс законів про працю України;
- Закон України «Про оплату праці»;
- Закон України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей»;
- Закон України «Про відпустки»;
- Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Роботодавець повинен виконати такі дії:
- упродовж трьох місяців видати працівникам трудові книжки;
- упродовж року укласти письмові трудові договори з працівниками.
Облік стажу працівників будуть вести в електронній формі. Пенсійний фонд визначить, хто і як має вносити інформацію до електронної трудової книжки.
