Вимоги безпеки до робочого місця водія

Водій — особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка (ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ).

Керування транспортним засобом не належить до робіт підвищеної небезпеки, однак водії щодня стикаються з різноманітними ризиками. Вони відповідають за життя людей, матеріальні цінності, і ця відповідальність часто трансформується у нервово-емоційне напруження. Управління наземним транспортом входить до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому наказом МОЗ та Держнаглядохоронпраці від 23.09.1994 № 263/121.

На безпеку дорожнього руху серед іншого впливають швидкість реакції і точність рухів водія, тобто ті чинники, які значною мірою залежать від зручності його робочого місця. Дізнаємося, що про безпечні умови праці водія каже українське законодавство.

Умови та оснащення робочого місця водія

Нормативне регулювання

Як безпечно обладнати транспортні засоби визначає розділ VII Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом МНС від 09.07.2012 № 964 (НПАОП 0.00‑1.62-12). Зокрема, у них вказано:

Обладнання та укомплектованість автомобілів, причепів, напівпричепів усіх типів, марок, призначень, а також всіх механічних засобів з робочим об’ємом циліндрів більше 50 см-3, що знаходяться в експлуатації, повинні відповідати вимогам Правил дорожнього руху, інструкціям заводів-виробників, а також цим Правилам.

Кожний працівник до початку роботи повинен переконатись у безпечному стані свого робочого місця, перевірити справність запобіжних пристроїв, інструментів, механізмів, необхідних для виконання роботи.

Вимоги безпеки до робочого місця водія

До робочого місця водія транспортного засобу встановлено також такі вимоги:

• огородження робочого місця водія у салоні легкового автомобіля-таксі та автобуса, якщо воно передбачене, має бути у справному стані;
• ручки біля дверного прорізу, замки усіх дверей кузова або кабіни, а також привід керування дверима, сигналізація роботи дверей (відчинено, зачинено), аварійні виходи автобусів та пристрої приведення їх у дію мають бути справними;
• рівні звуку й еквівалентні рівні звуку в кабінах вантажних автомобілів не мають перевищувати 70 дБА, у салонах легкових автомобілів та автобусів — 60 дБА;
• вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони водія у кабіні (салоні) не має перевищувати гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони;
• органи керування транспортного засобу повинні бути зі справними ущільнювачами, що перешкоджають проникненню відпрацьованих газів до його кабіни (салону);
• кабіну необхідно обладнати захисними козирками, жалюзями й іншими засобами захисту від сонячної радіації, а також засобами теплозахисту від працюючого двигуна.

Двері кабін (салонів), капоти повинні бути зі справними обмежувачами відкривання і фіксаторами відкритого та закритого положення. Забороняється двері основних та аварійного (запасного) виходів утримувати у непрацездатному стані, заварювати, запирати на замки, болти тощо.

Аварійні виходи повинні бути позначені та мати таблички з правилами їх використання. Обладнання салону автобуса додатковими елементами конструкції, що обмежують вільний доступ до аварійних виходів не допускається.

Підніжки, буфери, спеціальні площадки повинні мати незношену рифлену поверхню і бути надійно закріплені у місцях, передбачених конструкцією транспортного засобу.

Розташування водія за кермом

На роботу водія значно впливає правильна його посадка за кермом транспортного засобу. Її визначають як «спокійне положення у стані готовності».

Площина сидіння має бути не горизонтальна, а трохи нахилена назад — 3-7° до горизонтальної площини. Спинка сидіння не має бути фіксована, сидіння має регулюватися по висоті і в горизонтальному напрямку. Оббивка сидіння має бути досить жорсткою і шорсткою.

Конструкція і внутрішні розміри кабіни мають забезпечувати водію вільний вхід у зимовому одязі, зручне положення на сидінні, зручну дію важелями та педалями.

На сидінні та спинці сидіння не має бути провалів, рваних місць, виступних пружин і гострих кутів. Сидіння та спинка повинні мати справне регулювання, щоб забезпечити зручну посадку водія.

Підлогу кабіни (салону) автомобіля потрібно застилати килимком, що не має випадкових отворів та інших пошкоджень.

Оглядовість

Робоче місце водія має бути з максимальною оглядовістю (об’єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія; п. 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306). Загальна освітленість у кабіні на рівні щитка приладів має бути не менше ніж 10 лк.

Вітрове та бокове скло не повинні мати тріщин і затемнень. Бокове скло має плавно пересуватися від руки або склопідйомних механізмів.

Не можна використовувати додаткові предмети або наносити покриття, що обмежують оглядовість із місця водія, погіршують прозорість скла.

Водію необхідно створити такі умови, за яких він міг би спостерігати за шляхом руху й об’єктами без надмірно складних рухів. У протилежному випадку водій виконуватиме роботу з додатковим м’язовим і нервовим напруженням, що спричиняють підвищену стомлюваність.

Дізнайтеся більше про Інформаційні ресурси з охорони праці_Система



Перейти до відео

Мікроклімат кабіни водія

Мікроклімат кабіни характеризується температурою повітря, його вологістю і швидкістю руху.

Температура повітря у кабіні має бути в межах +15 ... +25 °С. Найсприятливіша температура — +18 ... +20 °С.

Температура внутрішніх поверхонь кабіни не має відрізнятися від температури повітря в кабіні більше ніж на 3 °С.

Низька температура повітря зменшує швидкість і точність рухів. Робота за підвищеної температури швидше стомлює водія, знижує його увагу та збільшує час реакції. Велика вологість повітря за високої температури сприяє переохолодженню водія та застуді.

Системи вентиляції, опалення, кондиціонування повітря мають забезпечувати регулювання повітряних потоків у кабіні транспортного засобу й усувати запітніння та обмерзання скла кабіни.

У відділеннях, призначених для пасажирів та водія, не повинно бути ніяких пристроїв та елементів паливної системи.

Розміщення елементів паливної системи повинно бути таким, щоб у разі витікання пальне попадало тільки на дорогу і повністю виключало можливість його попадання на елементи вихлопної системи.