Відповідь
Пункт 10 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 29.09.1974 № 310-ІХ; далі — Указ № 310 визначає, що працівники, зайняті на сезонних роботах, правом на відпустку або заміну її грошовою компенсацією не користуються.
Проте відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 № 1545-XII до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовують акти законодавства Союзу РСР із питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Надання відпусток сезонним працівникам урегульовано законодавством України. Сезонним працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу (ч. 9 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР). Цим законом не передбачено спеціальних норм щодо порядку надання щорічних відпусток сезонним працівникам, тож відпустки слід надавати за загальними правилами.
Відтак застосування норм Указу № 310 про ненадання відпусток є порушенням законодавства про працю.
Із огляду на особливе регулювання трудових відносин із сезонними працівниками, роботодавці часто забувають про необхідність дотримання загальних норм трудового права. Наприклад, беручи під час канікул на роботу студентів чи школярів на період збирання врожаю, роботодавці мають зважати на вік працівників і встановлювати скорочену тривалість робочого часу: для працівників віком від 16 до 18 років — 36 год. на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років) — 24 год. на тиждень.
Якщо на сезонних роботах зайнятий працівник з інвалідністю, тривалість робочого часу не може перевищувати рекомендованого в індивідуальній програмі реабілітації інваліда.
Не можна відмовити у встановленні неповного робочого дня (тижня) на прохання вагітної, жінки, яка має дитину віком до 14-ти років або дитину-інваліда (ст. 56 Кодексу законів про працю України; КЗпП) тощо.
Типове положення про службу охорони праці є одним з основних нормативно-правових актів з управління охороною праці на підприємстві. Дізнайтесь зі статті про основні вимоги цього положення
Сучасний розвиток технічного та технологічного стану виробництва передбачає постійну автоматизацію та оптимізацію виробничих процесів. Сьогодні, напевно, важко уявити компанію, господарська діяльність в якій здійснювалась би без використання комп’ютерної техніки. Через масовий характер робіт, що виконуються працівниками за допомогою комп’ютера, законодавством України чітко врегульовано норми та вимоги до використання комп’ютерної техніки на підприємстві, безпосередньо й охорона праці на підприємстві при роботі за комп’ютером. Дізнайтеся, як організувати безпечне робоче місце для роботи за комп'ютером, щоб уникнути професійних захворювань
Служба охорони праці на підприємстві контролює стан безпеки та гігієни праці. Зі статті ви дізнаєтеся про завдання служби охорони праці. Також розкажемо про права та обов'язки служби охорони праці, коли потрібно створювати СОП, якою має бути її чисельність
Аптечка першої допомоги має бути на кожному підприємстві, адже часто від оперативності надання домедичної допомоги залежить життя людини. Яким має бути склад аптечки невідкладної допомоги, де саме повинна розміщуватися аптечка першої допомоги у виробничому підрозділі, хто відповідає за неї — про все це дізнайтеся зі статті
Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями містять вимоги охорони праці під час виконання робіт із застосуванням інструменту та пристроїв. Вони є обов’язковими для роботодавців та працівників, які виконують відповідні роботи
