Відповідь
Пункт 10 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 29.09.1974 № 310-ІХ; далі — Указ № 310 визначає, що працівники, зайняті на сезонних роботах, правом на відпустку або заміну її грошовою компенсацією не користуються.
Проте відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 № 1545-XII до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовують акти законодавства Союзу РСР із питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Надання відпусток сезонним працівникам урегульовано законодавством України. Сезонним працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу (ч. 9 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР). Цим законом не передбачено спеціальних норм щодо порядку надання щорічних відпусток сезонним працівникам, тож відпустки слід надавати за загальними правилами.
Відтак застосування норм Указу № 310 про ненадання відпусток є порушенням законодавства про працю.
Із огляду на особливе регулювання трудових відносин із сезонними працівниками, роботодавці часто забувають про необхідність дотримання загальних норм трудового права. Наприклад, беручи під час канікул на роботу студентів чи школярів на період збирання врожаю, роботодавці мають зважати на вік працівників і встановлювати скорочену тривалість робочого часу: для працівників віком від 16 до 18 років — 36 год. на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років) — 24 год. на тиждень.
Якщо на сезонних роботах зайнятий працівник з інвалідністю, тривалість робочого часу не може перевищувати рекомендованого в індивідуальній програмі реабілітації інваліда.
Не можна відмовити у встановленні неповного робочого дня (тижня) на прохання вагітної, жінки, яка має дитину віком до 14-ти років або дитину-інваліда (ст. 56 Кодексу законів про працю України; КЗпП) тощо.
Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Чинні нормативні акти ви знайдете в Покажчику нормативно-правових актів з охорони праці. Для зручності використовуйте сервіс для роботи.
Для досягнення безперервного та безпечного стану виробничого процесу роботодавцю потрібно організувати відповідне навчання з питань охорони праці посадових осіб, трудові обов’язки яких пов’язані з загальною організацією здійснення робіт на підприємстві.
Що таке система управління охороною праці на підприємстві або СУОП та для чого її впроваджувати? Які питання повинна регулювати ця система та як визначити її ефективність? Дізнайтеся більше зі статті.
Які бувають види перевірок знань з електробезпеки, хто з працівників та з якою періодичністю має їх проходити, як організувати перевірку знань з електробезпеки. Про все це — далі у статті.
Повторний інструктаж з охорони праці: кому проводити, які матеріали використовувати під час занять, як правильно вчинити, якщо працівник перебував у відпустці або хворів у день проведення повторного інструктажу.
