Знайомимося з нормативною базою з безпеки праці
Нормативні акти з охорони праці
Правовідносини у сфері безпеки праці регулюють Конституція, кодекси, закони, постанови Президента та Кабміну. Це так звані нормативно-установчі документи. Вони визначають облік, реєстрацію, розслідування, розробку, атестацію, проведення експертизи, прийняття в експлуатацію, роботу служб та відповідальних осіб.
Із нормативно-технічними документами не все так однозначно. З одного боку, їх змінюють рідше, ніж постанови та накази, адже в їх основі — досвід безпечного експлуатування засобів виробництва. З іншого, їх більше, вони є галузеві та міжгалузеві й не завжди зрозуміло, яким коли користуватися.
Чи потрібно вказувати нормативно-правові акти в інструкції з охорони праці
Види нормативних документів
Залежно від розробника, документи з безпеки праці бувають таких видів:
- нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) — розробляє Держпраці;
- державні (національні) стандарти України з охорони праці (ДСТУ, Технічний регламент) — розробляє Мінекономрозвитку; Департамент технічного регулювання — Держстандарт;
- державні будівельні норми (ДБН, ДСТУ Б) — розробляє Мінрегіонбуд;
- санітарні норми та правила (санітарний регламент, ДСанПіН, ДСН, ДСП) — розробляє МОЗ;
- нормативні документи, зокрема з пожежної безпеки (НАПБ) — розробляє ДСНС.
Закон про охорону праці визначає, що нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) — це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання.
Нормативно-технічні документи встановлюють порядок улаштування та утримання засобів виробництва і захисту та вимоги до умов виробництва.
Нормативно-правовий акт — офіційний документ, який прийняв уповноважений на це суб’єкт нормотворення у визначеній законом формі та порядку, що встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування (п. 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.2005 № 34/5).
Нормативно-правові акти з охорони праці (які розробляє Держпраці) вносять до Державного реєстру (Положення про реєстр затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 08.06.2004 № 151). У Реєстрі документи згруповані за видами економічної діяльності (КВЕД).
Завантажте шаблон Акт виявлених відхилень від вимог нормативних актів з охорони праці
Дані про затвердження та введення в дію НПАОП оформлюють Покажчиком нормативно-правових актів з охорони праці (далі — Покажчик). Його Держпраці затверджує наказом раз на півріччя. Саме Покажчиком мають користуватися підприємства, коли формують базу документів із охорони праці.
Чинний у 2024 році Покажчик нормативно-правових актів з охорони праці затверджено наказом Державної служби України з питань праці від 05.02.2024 № 23. Вимоги документів, наведених у ньому, поширюються на всіх суб’єктів господарювання, незалежно від їхньої форми власності та організаційно-правової форми.
Як розшифровувати кодове позначення НПАОП
Національні стандарти України з охорони праці
На сьогодні сформована база державних стандартів, які поряд із нормативно-правовими актами з питань охорони праці, регулюють питання безпеки під час експлуатації засобів виробництва. Державні стандарти діють на підставі Закону України «Про стандартизацію» від 05.06.2014 № 1315-VII.
Формування та реалізацію державної політики у сфері технічного регулювання (стандартизації) забезпечує Департамент технічного регулювання Мінекономрозвитку. ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (далі — «УкрНДНЦ») є національним органом стандартизації (за розпорядженням КМУ від 26.11.2014 № 1163-р). «УкрНДНЦ» розробляє, приймає, перевіряє, переглядає, скасовує та відновлює дію національних стандартів.
До державних стандартів прирівняні державні будівельні норми та правила (ДБН), а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації (ДК).
Кодове позначення державних стандартів України — ДСТУ. Зазвичай ДСТУ є міжгалузевими. Їх запроваджують на продукцію масового або серійного виробництва, на норми, правила, вимоги, терміни та поняття, позначення й інші об’єкти. ДСТУ розробляють, щоб забезпечити оптимальну якість продукції, єдність та зв’язок між різними галузями науки, техніки, виробництва та культури.
Є групи ДСТУ, які визначають вимоги до безпеки праці, збереження здоров’я і працездатності людини у процесі її трудової діяльності. До них належать: Система стандартів безпеки праці; Безпека у надзвичайних ситуаціях; Вимоги щодо безпеки та гігієни; Пожежна безпека; Безпека дорожнього руху; Електробезпечність низьковольтних розподільчих систем напругою до 1000 В змінного струму та 1500 В постійного струму; Безпека побутових та аналогічних електричних приладів.
Види стандартів
Розробку нових стандартів у галузі безпеки праці стимулює стаття 23 Закону України «Про стандартизацію», де зазначено, що національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовують безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах та добровільно, крім випадків, якщо обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами. Тобто, якщо у нормативно-правових актах із охорони праці є посилання на державний стандарт, то вимоги цього стандарту є обов’язковими.
Стандарт — нормативний документ, заснований на консенсусі, який прийняв визнаний орган, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.
У ст. 1 Закону України «Про стандартизацію» наведено такі види стандартів:
- європейський стандарт — регіональний стандарт, який прийняла європейська організація стандартизації;
- міжнародний стандарт — стандарт, доступний для широкого кола користувачів, який прийняла міжнародна організація із стандартизації;
- національний стандарт — стандарт, доступний для широкого кола користувачів, який прийняв національний орган стандартизації.
- гармонізований європейський стандарт — стандарт, який прийняла одна з європейських організацій стандартизації на основі запиту, що зробила Європейська Комісія, та номер і назву якого опублікували в «Офіційному віснику Європейського Союзу» (ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 № 124-VIII).
Залежно від рівня суб’єкта стандартизації, що приймає нормативні документи, вони поділяються на:
- національні стандарти та кодекси усталеної практики, прийняті національним органом стандартизації;
- стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, що здійснюють стандартизацію.
Національні стандарти та кодекси усталеної практики приймаються державною мовою або в разі потреби однією з мов відповідних міжнародних або регіональних організацій стандартизації.