Зміст статті
Види дискримінації у сфері праці
Атестація робочих місць за умовами праці
Дискримінацію у сфері праці можна умовно поділити на види за сферою дії або за результатом:
- при наймі на роботу (або, навпаки, при звільненні). Прояв: ту чи іншу групу населення за інших рівних умов останніми беруть на роботу і першими звільняють;
- у доступі до певних професій або посад (або професійна сегрегація). Прояв: окремій групі населення забороняють або обмежують доступ до певних видів діяльності, професій, посад, не дивлячись на те, що її представники здатні виконувати ці роботи;
- при оплаті праці. Прояв: більш низька оплата праці одних працівників у порівнянні з іншими за виконання однієї і тієї ж роботи;
- при просуванні по службі, в професійній кар'єрі. Прояв: групи працівників обмежуються в вертикальній мобільності. Цей вид дискримінації аналогічний професійної сегрегації, але в цьому випадку сегрегація відбувається в вертикальній ієрархії;
- при отриманні освіти або профпідготовки. Прояв: спостерігається в обмеженні доступу до отримання освіти та професійної підготовки або в наданні освітніх послуг більш низької якості.
Пряма та непряма дискримінація
Пряма дискримінація характеризується тим, що законодавство чи застосування правил, практики чи політика підприємства відкрито, безпосередньо виключає чи віддає перевагу окремим особам лише за тією причиною, що вони належать до певної групи (за віком, статтю, расою та ін.), наприклад:
- публікація оголошень про вакансії, в яких вказуються вимоги до віку чи статті;
- встановлення як умови прийому на роботу для жінок вимоги відпрацювати протягом декількох років до вагітності.
Непряма дискримінація пов'язана з правилами, які насправді мають негативні наслідки для невідповідно великої кількості представників певної групи, незалежно від того, відповідають вони вимогам даної роботи чи ні. Як приклади можна назвати:
- організація навчальних курсів у неробочі дні – це може призвести до того, що зацікавлені в таких курсах особи, які не мають в силу сімейних обов'язків можливості їх відвідувати, будуть позбавлені такого права на профпідготовку, підвищення кваліфікації, як наслідок – негативний вплив на кар'єру;
- встановлення більш низької заробітної плати надомникам, ніж працівникам, які зайняті в офісах, може негативно виявитися для жінок, представників національних меншин, інвалідів;
- вимоги знання певної мови, коли в цьому немає необхідності.
Причини, що провокують дискримінацію
Класифікувати дискримінацію за видами можна залежно від причин, що її породжують:
- з боку працівників, коли більша частина працівників уникає співпраці в трудовому колективі з дискримінованими працівниками;
- з боку споживачів породжується неоднаковим ставленням споживачів до працівників, які надають їм один і той же вид даної послуги;
- з боку роботодавця проявляється в неоднаковому відношенні роботодавця до різних груп працівників, однаковим по продуктивності, але різним по характеристикам, за якими роботодавець надає перевагу одну групу інший;
- з боку пропозиції праці виникає як реакція роботодавців на різні характеристики пропозиції праці працівників, які мають однакову продуктивність;
- дискримінація працівників в тому випадку, коли роботодавець в умовах недосконалості інформації судить про працівників на основі середніх показників продуктивності, властивих групі, до якої належить цей працівник, а не на основі інформації про його індивідуальну продуктивність.
Оцінка умов праці на робочому місці
Методи захисту від дискримінації на ринку праці
На теперішній час основною формою захисту від дискримінації у сфері праці є судовий захист. Особи, які вважають, що вони зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися до суду із заявою про відновлення порушених прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В Україні жертви дискримінації можуть отримати правову допомогу при зверненні до суду, скориставшись послугами юристів або звернувшись до неурядових правозахисних.
Зауважимо, що безпосередньо контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного (в тому числі запобіганням будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод) на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Читайте також: Які вимоги до працевлаштування осіб передпенсійного віку діятимуть у 2018 році?
За матеріалами Управління Держпраці у Миколаївській області
