Розслідування нещасного випадку, що стався з працівником у січні 2004 року, проводилося за чинним на той час Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 № 1094 (діяло до 30.09.2004; далі — Положення № 1094).
Обставини справи, викладені у позовній заяві
У квітні 2005 року громадянин К. (позивач) звернувся до суду із позовом до підприємства R (енергопостачальна компанія) та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпропетровську (далі — відділення Фонду) про встановлення факту виробничої травми та відшкодування шкоди.
У позовній заяві позивач (громадянин К.) зазначав, що 27.01.2004, перебуваючи у відрядженні у м. Новомосковську Дніпропетровської області, при виході з кафе, куди він зайшов на обід, впав на сходах та отримав травму, проте відповідач (підприємство R) не пов’язав цей нещасний випадок з виробництвом та відмовився скласти акт за формою Н-1.
Громадянин К. просив:
- скасувати акт проведення розслідування нещасного випадку (за формою Н-5) від 09.03.2004, а також акт про нещасний випадок невиробничого характеру (за формою НТ) від 11.03.2004;
- встановити факт травми, пов’язаної з виробництвом, та зобов’язати відповідачів скласти акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом (за формою Н-1);
- стягнути з відділення Фонду витрати на лікування у розмірі 2437 грн. 60 коп., витрати на санаторно-курортне лікування у розмірі 8640 грн., а також моральну шкоду в розмірі 44 тис. грн.;
- зобов’язати підприємство R направити його на обстеження до медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).
Обставини справи, встановлені судом
Позивач обіймав посаду начальника юридичного відділу енергопостачальної компанії (підприємство R).
Згідно з пунктом 5.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців (далі — ПВТР) підприємства R від 02.07.1999 на підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень загальною тривалістю 41 год. на тиждень (у. т. ч. початок роботи о 08:00, закінчення — о 17:00 протягом чотирьох днів; у п’ятницю — закінчення роботи о 15:45), обідня перерва — з 12:00 до 12:45.
27.01.2004 о 14 год. за письмовим завданням директора підприємства R громадянин К. виїхав на автомобілі з території підприємства до Новомосковського районного суду з метою перевірки роботи юриста (громадянин М.) дочірнього підприємства. Після відвідування районного суду громадянин К. разом з громадянином М. на автомобілі поїхали на обід в кафе, розташоване на відстані 350 м від будинку районного суду в напрямку, протилежному маршруту слідування на роботу. При виході з кафе о 15:10 громадянин К. впав на спину на сходах кафе, внаслідок чого отримав забій поперекової зони праворуч, посттравматичний нефрит праворуч.
Відповідно до акта проведення розслідування нещасного випадку (за формою Н-5) від 09.03.2004 причиною нещасного випадку визнано порушення трудової та виробничої дисципліни (згідно з п. 5.1 ПВТР підприємства R) та особиста необережність при пересуванні.
13.05.2004 територіальне управління Держгірпромнагляду України у Дніпропетровській обл. з виїздом на місце, де трапився нещасний випадок, розглянуло скаргу громадянина К. та погодилося з висновками комісії з розслідування нещасного випадку та діями роботодавця.
Висновки комісії з розслідування нещасного випадку громадянин К. оскаржив до суду.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровська від 22.10.2007 у задоволенні позову громадянину К. відмовлено. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що нещасний випадок з ним не пов’язаний з виконанням трудових обов’язків та стався не за місцем роботи.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської обл. від 17.04.2008 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов громадянина К. задоволено частково. Визнано недійсними акт за формою НТ від 11.03.2004 та акт за формою Н-5 від 09.03.2004. Підприємство R зобов’язано скласти акт за формою Н-1 за фактом отримання 27.01.2004 травми під час відрядження у м. Новомосковськ Дніпропетровської обл.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов громадянина К., апеляційний суд виходив з того, що відповідно до вимог пунктів 6, 11 Положення № 1094 є всі підстави для визнання травми, отриманої позивачем, пов’язаною з виробництвом.
Доводи касаційної скарги
У касаційних скаргах відповідачі (відділення Фонду та підприємство R) просили скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської обл. від 17.04.2008, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рішення суду касаційної інстанції
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши у судовому засіданні справу, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню.
Так, відповідно до статті 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-XIV нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.
Згідно з пунктами 6, 11 Положення № 1094, що було чинним на час розслідування, акт за формою Н-1 складається, зокрема, у разі:
- нещасного випадку, що стався з працівником під час виконання трудових обов’язків, у т. ч. у відрядженні;
- нещасного випадку, що стався з працівником на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку та харчування, яка встановлюється згідно з ПВТР підприємства.
Статтею 66 Кодексу Законів про працю України (КЗпП) передбачено, що час початку і закінчення перерви для відпочинку і харчування встановлюється у ПВТР. Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи. При цьому згідно зі статтею 159 КЗпП працівник зобов’язаний додержуватися ПВТР підприємства, установи, організації.
Пунктом 5.1 ПВТР підприємства R від 02.07.1999 на підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень загальною тривалістю 41 год. на тиждень (у. т. ч. початок роботи о 08:00, закінчення — о 17:00 протягом чотирьох днів; у п’ятницю — закінчення роботи о 15:45), обідня перерва — з 12:00 до 12:45.
З огляду на наведене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нещасний випадок з громадянином К. не пов’язаний з виконанням трудових обов’язків, стався не за місцем роботи, а тому обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний суд скасував рішення, ухвалене згідно із законом, а тому колегія суддів суду касаційної інстанції ухвалою від 04.03.2009 касаційні скарги підприємства R та відділення Фонду задовольнила.
Керуючись статтями 336, 339 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.
Ухвала Верховного Суду України оскарженню не підлягає.
