Економічні методи управління охороною праці
Економічні методи як інструмент покращення умов праці та безпеки
Поліпшення умов праці працівників на робочих місцях, безпосередньо пов'язані з вирішенням завдань раціонального використання трудових ресурсів, підвищення трудової активності людини, оскільки від цього залежить зростання продуктивності, задоволеності працею, мотивації працівника.
Одним із механізмів, для розв'язання проблем охорони та безпеки праці є економічні методи, які спрямовані на створення умов, що мають стимулювати діяльність компаній і організацій щодо досягнення визначених цілей охорони та безпеки праці з урахуванням потреб та інтересів окремих працівників, трудових колективів, спеціалістів середньої ланки та керівників підприємств.
На відміну від правових та адміністративних методів управління, які регламентують виконання тих чи інших вимог охорони праці, але для ефективного застосування потребують жорсткого контролю за їх виконанням, економічні методи більш ліберальні. Вони базуються не на страху покарання, а на економічних вигодах для того, до кого вони застосовуються.
Економічні методи управління охороною та безпекою праці
Тобто, економічні методи управління охороною та безпекою праці – це інструмент, за допомогою якого держава, як гарант прав найманих працівників, за допомогою нормативно – правових актів з охорони праці та спеціально створених інституцій формує такі умови господарювання для роботодавців, що їм стає вигідно спрямовувати ресурси на попередження виробничого травматизму, професійної захворюваності та поліпшення стану робочих місць та умов праці. Інвестування в питання охорони праці набагато вигідніші, ніж компенсації потерпілим та витрати на ліквідацію наслідків неналежного стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Залежно від того, до кого застосовуються економічні стимули, виділяється зовнішнє та внутрішнє стимулювання.
Зовнішнє стимулювання – це заохочення роботодавця та підприємства в цілому з боку держави або суспільства.
Внутрішнє стимулювання – це заохочення окремих робітників та структурних підрозділів з боку роботодавця (керівництва підприємства).
Аналогічно цьому і економічні методи управління охороною та безпекою праці за ознакою суб'єкта, яким управляють, поділяються на методи зовнішнього та внутрішнього спрямування.
Інструментами економічного впливу держави на роботодавця є політики:
кредитна;
податкова;
інвестиційна;
страхова;
штрафних санкцій;
прямі субсидії для поліпшення стану умов і охорони праці.
Тобто, економічні методи управління охороною та безпекою праці можуть бути реалізовані шляхом:
- створення сприятливих умов для кредитування заходів і засобів з охорони та безпеки праці;
- надання податкових пільг;
- запровадження таких умов для інвестування модернізації та оновлення виробничих фондів, які обов'язково б ураховували вимоги безпеки праці та виробничого середовища;
- нормативно-правових вимог, які регламентують застосування штрафних санкцій за порушення роботодавцем вимог безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
- забезпечення державного фінансування наглядової, консультаційної, дозвільної та основних напрямків науково-дослідної роботи;
- фінансування окремих заходів з охорони та безпеки праці на найбільш небезпечних виробництвах;
- забезпечення функціонування системи обов'язкового страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на основі прямого зв'язку між рівнями травматизму, профзахворюваності, стану умов і охорони праці та страховими внесками підприємств*.
*Коментар експерта. В даному питанні є певний ризик щодо приховування роботодавцями нещасних випадків на виробництві, адже це буде впливати на суму страхових внесків, а отже додаткових витрат.
Економічний вплив на найманих працівників здійснюється через:
- колективний договір;
- систему преміювання за виробничі результати;
- систему управління охороною праці підприємства;
- систему управління підприємством.
До працівників підприємства можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки на робочих місцях та покращення умов праці. Відповідні види заохочень визначаються колективним договором, угодою тощо.