Відповідь
При відсутності профспілки в умовах підприємства, рішення щодо введення бригадної (колективної) відповідальності роботодавець вправі приймати сам.
Чому так?
При бригадному виконанні працівниками певних видів робіт, що пов’язані із обробкою, зберіганням, продажем, транспортуванням, при застосуванні у виробничому процесі певних цінностей що передані їм, у разі якщо неможна встановити межу між матеріальною відповідальністю кожного індивідуального робітника, слід укласти договір з ним щодо повної матеріальної відповідальності. Відповідно до ст. 135-2 КЗпП може бути запроваджена бригадна (колективна) матеріальна відповідальність.
Перелік самих робіт, в ході виконання яких застосовуються колективні матеріальні зобов’язання, та Типовий договір з однойменних питань регулюються наказом Мінпраці України №43 від 12.05.1996.
У ньому йдеться про колективний чи бригадний тип матеріальної відповідальності, який вправі встановити роботодавець (керівник) чи уповноважений на те орган при домовленості та згоди на це виборного органу з профспілок (представник профспілкової організації на рівні установи чи підприємства). Це погоджується частиною 2 ст. 135-2 КЗпП.
Як бути, коли профспілка не була створена в організації?
Щодо цього існують певні рекомендації.
Трапляються ситуації, коли законодавець виступає за погодження рішень керівника з робочим колективом на обов’язкових умовах. До речі, при відсутності профспілки, у процесі складання колективного типу договору, до участі допускаються вільно обрані на зборах (загальних) представники чи ограни, що тимчасово наділені їхніми повноваженнями. Це регулює ст. 12 КЗпП. У разі утримання від укладання бригадного договору, питання щодо робочого фінансування при відсутності профспілок ст. 97, 115 КЗпП, слід погодити із робочим колективом чи органом, які уповноважені на представництво.
Бувають випадки, в яких КЗпП погоджує лише домовленість з профспілкою, при цьому спеціальне законодавство надає вимоги. Наприклад, в процесі погодження графіка відпусток. Відповідно до ст. 79 КЗпП, послідовність у наданні відпусток регулюється графіками, що погоджує керівник при домовленості із профспілкою.
У Законі «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 йде мова про узгодження графіка їх послідовності із профспілкою чи уповноваженим на це органом або трудовим колективом. Сам Закон щодо відпусток належить до спеціальних актів, тому основна перевага на впровадження припадає саме на нього.
Суттєво різниться і судова практика з однойменного питання. В процесі розв’язання тяганини із приводу матеріального зобов’язання робітників за збитки, що були спричинені роботодавцю, деякі з судів, що підпорядковуються загальній юрисдикції, приходили до висновку, при якому відсутність профспілки на підприємстві робить неможливим введення колективної відповідальності. Вищесказане підтверджує, що введення даного типу матеріального зобов’язання при зазначених умовах неможливе до запровадження взагалі.
Інший підхід задекларований у Наказі №43 Мінпраці України. У ньому йдеться про те, що рішення роботодавця щодо започаткування колективних зобов’язань матеріального типу повинне бути подане у форматі наказу за згодою із комітетом профспілок установи, підприємства, організації чи іншого органу, який вважається уповноваженим на представництво робочим колективом.
Рішення Верховного Суду України
Заключне слово, в зазначеному вище питанні, було за Верховним Судом України (ВСУ). Відповідно до висновку ВСУ, посилання на непогодження договору з колективної відповідальності зі сторони представника профспілок не має підґрунтя у випадку, якщо мова йде про профспілку, яка не була створена в умовах даної організації. Це регулює ухвала ВСУ, Судової палати у цивільних справах «Про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству нестачею товарно-матеріальних цінностей» № 6-706кс03 від 06.05.2004.
Аналізуючи практику впровадження судами законодавства, що виступає регулюючим важелем матеріальних зобов’язань робітників за спричинені роботодавцю збитки, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ на базі узагальнень підготував відповідний лист №12 від 01.09.2015, який розійшовся по апеляційним судам для наочного впровадження у їхній практиці.
У листі зроблено акцент на тому, що важливою умовою для укладання договору відносно колективної відповідальності вважається його узгодження з комітетом профспілок. Слід розглянути необхідність започаткування на підприємстві саме вказаної форми відповідальності. Відсутність узгодження такого договору із профспілками не вважається підставою для того, щоб відмовити у підтримці позову із приводу відшкодування збитків, які спричинені керівнику у разі, якщо у ході справи виявиться, що профспілкового комітету немає в умовах підприємства.
Якщо вищезазначений комітет не створювався в організації, то рішення щодо встановлення бригадних зобов’язань матеріального типу керівник вправі затвердити самостійно.
При необхідності, за власним бажанням він вправі узгодити своє рішення із уповноваженим на представництво іншим робочим колективом чи органом. Законодавство не передбачає внесення певних змін у суть колективного договору через запровадження однойменного матеріального зобов’язання.
