Нещасний випадок на виробництві це завжди привід для хвилювання. Важливо не лише подбати про працівника, а й належним чином провести розслідування та оформити відповідні документи. У статті розповідаємо, що таке нещасний випадок та якими мають бути дії керівника робіт і роботодавця у разі його настання.
Нещасний випадок це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю, зокрема від одержання поранення, травми, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.
Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», визначає Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ від 17.04.2019 № 337 (далі — Порядок № 337).
Потерпілий або працівник, який виявив нещасний випадок, гостре професійне захворювання (отруєння), чи інша особа — свідок нещасного випадку повинні передусім вжити всіх можливих заходів, щоб надати допомогу потерпілому та негайно повідомити безпосередньому керівникові робіт, службі охорони праці підприємства (установи, організації) або іншій уповноваженій особі підприємства (установи, організації).
Підстава — пункт 4 Порядку № 337.
Безпосередній керівник робіт чи інша уповноважена особа підприємства зобов’язані:
1. Терміново організувати надання першої домедичної допомоги потерпілому та у разі потреби доправити його до закладу охорони здоров’я.
2. Негайно повідомити роботодавцеві про те, що сталося.
3. Зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, обстановку на робочому місці, машини, механізми, обладнання, устатковання у такому стані, у якому вони були на момент нещасного випадку за умови, що це не загрожує життю та здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків або порушення виробничих процесів.
Розслідування НВ
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та за підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії скласти акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов’язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.
У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.
Проведення розслідування вимагається щодо всіх категорій нещасних випадків як техногенного, так і природного походження (випадки професійного отруєння, травматизму, поранень, теплового удару, обмороження, ураження струмом, ушкодження внаслідок землетрусу, повіні тощо), які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу роботу не менш як на один робочий день.
Основні кроки розслідування нещасних випадків на виробництві включають:
Повідомлення про нещасний випадок: Роботодавець повинен негайно повідомити відповідні органи про нещасний випадок.
Створення комісії: Формується комісія для розслідування події.
Проведення розслідування: Комісія збирає і аналізує інформацію, вивчає обставини, визначає причини та вину.
Оформлення результатів розслідування: Після завершення розслідування складається акт за формою Н-1, у якому фіксуються висновки та рекомендації.
Цей процес дозволяє встановити причини нещасних випадків та запобігти їх повторенню.
Нещасний випадок пов'язаний з виробництвом
Обставини, за яких нещасний випадок визнаються пов’язаними з виробництвом, є:
1) виконання потерпілим трудових (посадових) обов’язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), у тому числі у відрядженні (згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), на яке він відряджений);
2) перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов’язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час;
3) підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування працівника з цією метою по території підприємства (установи, організації) перед початком роботи та після її закінчення;
4) виконання завдань за письмовим розпорядженням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;
5) виконання потерпілим дій в інтересах підприємства (установи, організації), де він працює, що не належать до його трудових (посадових) обов’язків;
6) раптова смерть внаслідок гострої серцево-судинної недостатності, ішемічного інсульту, серцево-судинної недостатності або порушення мозкового кровообігу під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво (реконструкція, капітальний ремонт), технічне переоснащення шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, проведення геологорозвідувальних робіт під землею) або після підйому на поверхню з даною ознакою, що підтверджено медичним висновком;
7) раптове погіршення стану здоров’я потерпілого, одержання травм або його смерть під час виконання трудових (посадових) обов’язків внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або у разі, коли потерпілий не пройшов обов’язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку;
8) проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству (установі, організації), або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору з іншим підприємством (установою, організацією);
9) проїзд згідно з установленим завданням і маршрутом до місця чи з місця відрядження на транспортному засобі (громадському, власному чи службовому тощо, в тому числі наданому іншим підприємством (установою, організацією) на підставі письмової угоди з роботодавцем про надання послуг з перевезення), що підтверджується документально та відшкодовується роботодавцем;
10) використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства (установи, організації) з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця (безпосереднього керівника робіт);
11) перебування потерпілого у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, в тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов’язане з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов’язків або з впливом на нього шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу;
12) прямування до об’єкта (між об’єктами) обслуговування за затвердженим маршрутом або до будь-якого об’єкта за дорученням роботодавця;
13) перебування на території підприємства (установи, організації) або в іншому визначеному роботодавцем місці у зв’язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов’язкового медичного огляду, навчання тощо або проведенням з дозволу чи за ініціативою роботодавця професійних і кваліфікаційних конкурсів, спортивних заходів, передбачених колективним договором, за наявності відповідного рішення (наказу, розпорядження тощо) роботодавця;
14) надання підприємством (установою, організацією) благодійної допомоги іншим підприємствам (установам, організаціям) за наявності відповідного рішення (наказу, розпорядження тощо) роботодавця;
15) однократний вплив на працівника шкідливих чи небезпечних виробничих факторів, внаслідок яких у нього виникло гостре професійне захворювання (отруєння), за наявності висновку закладу охорони здоров’я;
16) вплив небезпечних, шкідливих або інших виробничих факторів під час технологічної перерви або перерви для відпочинку чи харчування на території підприємства (установи, організації) згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджено висновком закладу охорони здоров’я або експертної комісії;
17) заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень іншою особою або його вбивство під час виконання чи у зв’язку з виконанням трудових (посадових) обов’язків або дій в інтересах підприємства (установи, організації) незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з’ясування з іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що встановлено комісією з розслідування та/або підтверджено висновком компетентних органів;
18) погіршення стану здоров’я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, зупинка серця тощо), що підтверджено медичним висновком, якщо це пов’язано із застосуванням таких речовин у виробничому процесі чи порушенням вимог щодо їх зберігання та транспортування;
19) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій на виробничих об’єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством (установою, організацією);
20) скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу;
21) оголошення працівника померлим внаслідок зникнення під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків (відповідно до ухваленого рішення суду);
22) одержання травм під час використання транспортних засобів, устатковання, інструментів, матеріалів тощо, що належать і використовуються підприємством (установою, організацією), у разі їх несправності, що підтверджено відповідними висновками;
23) одержання травм або смерть потерпілого під час виконання трудових (посадових) обов’язків у разі перебування його у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння, підтвердженого відповідним медичним висновком, за наявності технічних або організаційних причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) або у разі, коли потерпілий не був відсторонений від виконання робіт відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації) або колективного договору та інші.
Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), аварії на виробництві, визначений у додатку 10 до Порядку № 337.
Чи розслідується нещасний випадок про який потерпілий своєчасно не повідомив
Якщо роботодавець, потерпілий або працівник, який виявив нещасний випадок, не повідомив про нього у встановлений строк відповідним органам та установам та/або якщо комісія підприємства не провела розслідування, такий нещасний випадок вважається прихованим.
Мотивацією в таких випадках зазвичай є: необізнаність працівників із вимогами Порядку № 337, допущення до роботи працівників без оформлення трудового договору, невизнання самими постраждалими факту травмування на виробництві через страх втрати роботи, бажання уникнути відповідальності посадових осіб, які допустили настання нещасного випадку.
Розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу. Підстава — п. 9 Порядку розслідування.
Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання.
У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання.
Нещасні випадки на виробництві в Україні
У 2022 році до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування надійшло та було зареєстровано 16 тисяч повідомлень про нещасні випадки/гострі професійні захворювання (отруєння). Це на 47% менше, порівняно з 2021 роком, однак причина зниження криється передусім у скороченні економічної діяльністі.
Якщо рахувати лише тих, на кого Фондом складені відповідні акти, пов’язані з виробництвом, то статистика значно скромніша: 4 877 (з них 437 — смертельно) потерпілих від нещасних випадків/гострих професійних захворювань на виробництві. Порівняно з 2021 роком, кількість таких випадків зменшилась у 2,5 разу, а смертельно травмованих осіб — скоротилася на 18,6%.
Із 1 січня 2023 року виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві здійснює не Фонд соціального страхування (ФСС), а Пенсійний фонд України (ПФУ).
Розслідування нещасних випадків на виробництві під час війни
Спеціальному розслідуванню незалежно від ступеня тяжкості травм (ушкодження здоров’я) підлягають нещасні випадки, що сталися з працівниками підприємств під час виконання трудових обов’язків унаслідок воєнних дій — бомбардувань, ракетних та артилерійських обстрілів, мінувань територій та приміщень, захоплення в полон, інших протиправних дій, здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об’єктів життєзабезпечення тощо.
Розслідування таких нещасних випадків проводиться за місцем їх настання без проведення досліджень для визначення наявності в організмі потерпілого алкоголю, наркотичних засобів.
Територіальним органом Держпраці утворюється комісія із спеціального розслідування, яка зобов'язана:
провести засідання, на якому розглянути інформацію про нещасний випадок;
обстежити місце, в якому стався нещасний випадок (за можливості), та скласти відповідний протокол. Якщо комісія не має доступу на територію підприємства у зв'язку з веденням бойових дій, такий протокол складається на підставі акта, складеного роботодавцем у довільній формі;
одержати за можливості пояснення та зафіксувати їх письмово;
розглянути наявні документи та матеріали та у разі потреби надіслати відповідні запити щодо отримання необхідної інформації та документів, які стосуються потерпілого та обставин нещасного випадку;
залучити за необхідності військових експертів або представників інших вузькопрофільних спеціалізованих організацій;
встановити причини нещасного випадку та обставини його настання;
визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом;
скласти акти за формою Н-1;
надати матеріали розслідування керівнику Держпраці або її територіального органу, що утворив спеціальну комісію, для їх розгляду та затвердження.
Зазначені акти та матеріали розслідування можна надіслати всіма наявними засобами зв’язку, зокрема електронною поштою.
У разі неможливості утворити комісію та провести розслідування через загрозу життю та здоров'ю членам комісії роботодавець та відповідний територіальний орган Держпраці збирають, фіксують та систематизують інформацію про нещасний випадок на виробництві, що надходить або стає відомою, з метою його подальшого розслідування після нормалізації ситуації.
У період дії воєнного стану та протягом місяця після його скасування чи припинення можна продовжити строк складення роботодавцем відомостей про наслідки нещасного випадку.
Спрощений механізм розслідування нещасних випадків на виробництві дає змогу швидко проводити розслідування та створює відповідні умови для своєчасного та належного соціального захисту потерпілих.
Чи знаєте ви які засоби надання домедичної допомоги мають бути 
