Зі статті ви дізнаєтеся про порядок надання відпусток працівникам аварійно-рятувальних служб, зокрема, чи можна надати працівнику протягом одного календарного року невикористану частину відпустки за попередній рік і чергову відпустку.
Для працівників спеціального воєнізованого гірничорятувального загону колективним договором і за результатами атестації робочих місць установлено щорічну відпустку тривалістю 56 днів. Чи можна надати працівнику протягом одного календарного року невикористану частину відпустки за попередній рік і чергову відпустку, якщо загальна тривалість відпустки становитиме понад 59 днів, — читайте далі.
Які щорічні відпустки надають працівникам аварійно-рятувальних служб
Щорічна відпустка складається з основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, за особливий характер праці й інших додаткових відпусток, передбачених законодавством (ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР; далі — Закон про відпустки).
Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надають щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів (к. д.), невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин — 24 к. д. зі збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на 2 к. д., але не більше ніж 28 к. д. (ст. 6 Закону про відпустки).
Розглянемо, на які щорічні додаткові відпустки мають право працівники аварійно-рятувальних служб.
Компенсація за невикористану частину відпустки суміснику
Додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці
Ст. 7 Закону «Про відпустки» передбачає щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 к. д. Їх надають працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів. Підстава — Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290 (дод. 1 до постанови; далі — Список № 1290-1).
Спеціальну (воєнізовану) гірничорятувальну (аварійно-рятувальну) службу Список № 1290-1 не передбачає. Тому працівники цієї служби не мають права на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.
Додаткові відпустки за особливий характер праці
Окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або яку виконують в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, надають щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці (ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки).
Відпустки за особливий характер праці бувають двох видів:
- за роботу з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або таку, яку виконують в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я — тривалістю до 35 к. д.
- за ненормований робочий день — тривалістю до 7 к. д.
Право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці першого виду визначають відповідно до Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290 (дод. 2 до постанови; далі — Список № 1290‑2).
За позицією 45 розділу ХХІІ «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку № 1290-2 працівники професійних аварійно-рятувальних служб, які безпосередньо виконують аварійно-рятувальні роботи, мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 24 к. д. Інші працівники, робота яких пов’язана з аварійно-рятувальними роботами, також мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, але тривалістю до 7 к. д.
Конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюють колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Атестацію робочих місць за умовами праці у цьому разі проводити не потрібно.
Крім того, працівникам аварійно-рятувальних служб надають щорічну додаткову відпустку за роботу із застосуванням киснево-дихальної апаратури.
Працівникам аварійно-рятувальних служб, окрім щорічних додаткових відпусток, встановлюють щорічну додаткову відпустку тривалістю не більше ніж 7 к. д. із такого розрахунку: по 1 к. д. за кожні 30 год роботи або тренування із застосуванням киснево-дихальної апаратури протягом робочого року (прим. до розд. ХХІІ «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку № 1290-2).
Чи надавати відпустку за особливий характер праці другого виду — за ненормований робочий день — вирішує підприємство. Список професій і посад, на яких можна застосовувати ненормований робочий день, визначають колективним договором.
Щорічну додаткову відпустку, передбачену статтею 7 та пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 Закону про відпустки, надають понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником (ст. 10 Закону про відпустки).
Отже, працівникам професійної гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби можна надати щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці лише за однією підставою: або передбачену Списком № 1290-2, або за ненормований робочий день.
Загальна тривалість щорічної відпустки
Відповідно до ст. 10 Закону про відпустки щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можна надавати одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї.
Загальна тривалість щорічної основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 к. д., а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 к. д.
Щорічні основну та додаткову відпустки надають працівнику з таким розрахунком, щоб він їх використав до закінчення робочого року.
Ви маєте це знати! Законодавство забороняє не надавати щорічні відпустки повної тривалості протягом двох років поспіль, а також не надавати їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці (ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки).
Черговість надання відпусток визначають графіками і доводять до відома всіх працівників. Графіки затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням із профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Коли складають графіки, враховують інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Стаж роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими умовами праці та за особливий характер праці, зараховують (ст. 9 Закону про відпустки):
- час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;
- час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
- час роботи вагітних, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Додаткову відпустку за особливий характер праці надають пропорційно фактично відпрацьованому часу. До часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховують дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад. Про це йдеться у пунктах 6-7 Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженому наказом Мінпраці від 30.01.1998 № 16 (далі — Порядок).
Отже, для працівників аварійно-рятувальних служб до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 24 к. д., зараховують лише ті дні, в які вони безпосередньо виконували аварійно-рятувальні роботи не менше половини тривалості робочого дня. А для працівників, тривалість щорічної додаткової відпустки яких до 7 к. д., — зараховують дні, в які вони виконували роботи, пов’язані з аварійно-рятувальними роботами, не менше половини тривалості робочого дня.
У разі, якщо працівники гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби виконують як безпосередньо аварійно-рятувальні роботи, так і роботи, пов’язані з ними, слід застосовувати пункт 5 Порядку:
У тих випадках, коли працівники працювали у різних виробництвах, цехах, за професіями та на посадах, за роботу в яких надають додаткову відпустку різної тривалості, підрахунок часу роботи провадять окремо по кожному виду робіт, професій та посад
Облік часу, відпрацьованого у зазначених умовах і по кожному виду робіт, здійснює власник або уповноважений ним орган.
Поділ щорічної відпустки на частини
Відповідно до ст. 12 Закону «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника можна поділити на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше ніж 14 к. д.
Побажання працівника щодо поділу відпустки доцільно врахувати при складанні графіка відпусток. Зверніть увагу, що поділ відпустки — це право роботодавця, але не його обов’язок. Більше того — затверджений графік відпусток є локальним актом підприємства, обов’язковим для виконання сторонами трудового договору.
Якщо на етапі складання графіка працівник висловив побажання про поділ відпустки, а, наприклад, влітку попросив про відпустку повної тривалості, роботодавець має цілком законні підстави відмовити у задоволенні прохання.
Перенесення невикористаної частини відпустки на наступний рік
Невикористану частину щорічної відпустки потрібно надати працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надають відпустку. Тобто якщо протягом відповідного року працівник через певні причини не використав щорічну відпустку або її частину, він має право отримати відпустку наступного року або йому необхідно виплатити компенсацію при звільненні.
Отже, працівнику протягом року можна надати невикористану частину щорічної відпустки за попередній рік і чергову щорічну відпустку.
Оскільки за ст. 10 Закону «Про відпустки» загальна тривалість щорічної відпустки не може перевищувати 59 к. д., тому при наданні двох відпусток за різні роки їх загальна тривалість може бути понад 59 к. д.
