Відповідь
Відповідно до КЗпП України і п. 24 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» прогул — це відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.
Прогулом без поважної причини зокрема вважають випадки, коли працівник:
- самовільно використовує без погодження з роботодавцем дні відгулів, чергової відпустки;
- залишає роботу до закінчення строку трудового договору (якщо не має права на його дострокове розірвання);
- не виконує встановленого положеннями ч. 1 ст. 38 КЗпП України обов’язку письмового попередження роботодавця про звільнення за власним бажанням і залишає роботу до закінчення двотижневого строку з моменту подання відповідної заяви.
Порушення трудової та виробничої дисципліни: практика розслідування
За прогул без поважної причини роботодавець має право розірвати трудовий договір з працівником.
Для звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП працівник не обов’язково має бути відсутній на роботі понад три години підряд. Важливо мати докази того, що працівника не було більше трьох годин упродовж робочого дня (безперервно чи сумарно).
Якщо ж працівник відсутній на робочому місці, а не на підприємстві, то це не є прогулом. Його не мають права звільнити за п. 4 ст. 40 КЗпП України, але натомість можуть застосувати інше дисциплінарне стягнення.
Законодавство України не містить вичерпного переліку поважних причин, за яких працівник може бути відсутній на роботі. У кожному випадку потрібно зважати на конкретні обставини такої відсутності. Якщо з’явитися на роботі працівнику завадили істотні обставини, які він сам не зміг усунути, то цю відсутність пов’язують з поважною причиною.
У судовій практиці поважними визнають такі причини, як-от:
- пожежа, повінь (інші стихійні лиха);
- аварії або простій на транспорті;
- виконання громадянського обов’язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна під час пожежі, стихійного лиха);
- догляд за захворілим зненацька членом родини;
- відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника;
- відсутність за станом здоров’я.
У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2006 № 270/06/187-06 «Щодо визначення причин порушення трудової дисципліни та щодо порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок» зазначено:
поважними можуть бути визнані і причини сімейно-побутового характеру, якщо вихід працівника на роботу за наявності таких причин міг би заподіяти працівникові або іншим особам шкоду, що значно перевищує ту шкоду, що заподіяна власникові невиходом на роботу.
Оцінювати причину порушення трудової дисципліни може або власник підприємства чи уповноважений ним орган, або орган, до якого здійснюється оскарження накладення дисциплінарного стягнення (комісія трудових спорів, суд).
Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України визначає, що під час вирішення питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із передбачених ст. 27 ЦПК. А підтвердженням відсутності працівника за станом здоров’я є не тільки лікарняний листок чи довідка медичної установи, а й показання свідків та інші докази.
Джерело: Головне управління Держпраці у Львівській області
