Підпишіться на Telegram-канал Кодекс Цивільного захисту України регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій (далі — НС), реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів АР Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України, визначають такі види НС: техногенного характеру; природного характеру; соціальні; воєнні. Залежно від обсягів заподіяних НС наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні НС: державний, регіональний, місцевий, об’єктовий.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу установлено, що суб’єкти господарювання, які діють на підставі дозволів на початок роботи новостворених підприємств, введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об’єктів та об’єктів іншого призначення, впровадження нових технологій, передачу для виробництва зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, виданих відповідно до Закону України «Про пожежну безпеку», зобов’язані подати до 01.01.2014 декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки відповідно до цього Кодексу.
З введенням в дію цього Кодексу втрачає чинність низка законів України, зокрема: «Про пожежну безпеку», «Про правові засади цивільного захисту», «Про аварійно-рятувальні служби», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про Цивільну оборону України».
Кодекс набрав чинності 21.11.2012, вводиться в дію 01.07.2013
