Міністерство соціальної політики України підготувало лист [Щодо права працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці] від 28.08.2013 № 116/13/32-13.
Право працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці визначається за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 (із змінами).
Тренери-викладачі дитячо-юнацької спортивної школи мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 18 календарних днів згідно з поз. 35 розділу XVI «Діяльність у сфері організації відпочинку, розваг, культури та спорту» зазначеного вище Списку.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Статтею 9 Закону України «Про відпустки» чітко визначено, що до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:
1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами або за особливий характер праці;
3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Відповідно до пунктів 6 і 7 Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого наказом Мінпраці від 30.01.98 № 16, додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Якщо працівник був на лікарняному, у відпустці без збереження заробітної плати, на навчанні, виконував громадські обов’язки тощо, або певну кількість робочих днів був зайнятий в умовах, передбачених Списком, менше половини тривалості робочого дня, — ці дні не зараховуються до стажу, що дає право на вказану щорічну додаткову відпустку.
Це стосується і працівників, які щоденно працюють на 0,5 ставки, оскільки вони об’єктивно не можуть бути зайняті в умовах, передбачених Списком, не менше половини встановленої тривалості робочого дня.
Відповідно до частини другої ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
Робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.1993 № 43 та зареєстрованим у Мін’юсті 30.06.1993 за № 76.
Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, фізичною особою, має право на оплачувану щорічну відпустку, у тому числі і щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.
Це узгоджується також із статтею 56 КЗпП України, оскільки робота за сумісництвом є одним з різновидів роботи на умовах неповного робочого часу. Частиною третьою цієї статті передбачено, що при роботі на умовах неповного робочого часу гарантовано недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Однак при встановленні права сумісників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (стаття 8 Закону України «Про відпустки») слід враховувати вимоги зазначених вище статті 9 Закону та пунктів 6 і 7 Порядку застосування Списку.
Отже, законодавством передбачено, що відпрацьований час розраховується саме в днях і тривалість щорічної додаткової відпустки конкретного працівника розраховується пропорційно кількості відпрацьованих днів, у які він був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого часу, встановленого для даної категорії працівників.
Враховуючи викладене, тренеру-викладачу, який працює за сумісництвом на 0,5 ставки, може надаватися відпустка за особливий характер праці, якщо за встановленим графіком роботи певну кількість днів він зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого часу, встановленого для даної категорії працівників. Тривалість щорічної додаткової відпустки конкретного працівника буде залежати саме від кількості відпрацьованих ним таких днів.
Облік часу, відпрацьованого в умовах з особливим характером праці, здійснюється власником або уповноваженим ним органом. При цьому підприємство самостійно приймає рішення щодо порядку обліку використання робочого часу відповідних працівників (табель обліку робочого часу, журнал тощо).
